Л.Трофимов писав: "Виникло це поселення дуже давно й відтоді живе своїм тихим та замкнутим життям… Історія цього поселення, населеного виключно циганами-селянами, за розповідями старожилів така. У середині вісімнадцятого сторіччя біля села Майдан знаходився великий маєток, що належав багатому поміщикові - графові Кошелеву-Безбородьку. На одній з околиць цього маєтку поселився якийсь Стась (циган), що був родом із Басарабської губернії. Граф Кошелев-Безбородько поспівчував цьому бездомному чоловікові. Він виділив йому у вічне користування три десятини (трохи більше 3-х гектарів. - В.Бендюг) землі та відпускав йому безплатно ліс для опалення. Збудувавши собі землянку, Стась почав виготовляти звичайні дерев’яні ложки. Промисел цей давав значний прибуток, тому що матеріал тоді йому діставався безплатно.
З часом та збільшенням чисельності населення цигани були приписані до Майдану і таким чином утворилося поселення, що називається "Майдан Стасів". Станом на час дослідження (1913 рік) у селі налічувалося 35 дворів і 400 душ мешканців обох статей. Автор писав: "Живуть цигани у тісних, брудних та вологих землянках, що називаються борделями, голі й босі. Усе населення (за винятком дітей і глибоких старців) займається "ложкарством", за прикладом свого предка Стася. Промисел цей протягом останніх кількох років хилиться до занепаду, чому сприяє дорожнеча на матеріал, дешеві роздрібні ціни виробів, а також залежність кустарів від скупників.
До 90-х років зазначений промисел був у стадії процвітання, бо матеріал для виготовлення ложок діставався кустарям за досить низькими цінами. Але за останні 30 років навколишні незаймані ліси вирубано, а ціни на матеріал виросли до нечуваних розмірів (1 пуд - 20 копійок), і це негативно відбилося на виготовленні ложок. Однак, незважаючи на такий критичний стан кустаря, чисельність зайнятих виготовленням ложок щорічно збільшується.
Ложкарство дає хліб цілим сім’ям, є основним заняттям циганів. Заможних між ними нема, тому що не мають польових наділів, а лише городи. Форма виробництва - сімейна: кожен господар обтяжений великою сім’єю.
Працюють - чоловіки, жінки і діти від 8 років; для заняття ремеслом необхідна виучка, і діти від 8 до 10 років привчаються у своїх батьків або родичів безплатно. Достатньо одного-двох років, аби учень чи учениця самостійно виготовляли до 50 ложок за день."
Через відсутність у селі школи, а також через важкі економічні та побутові умови усі ці ремісники були неграмотними. Ніяких майстерень чи пристосувань цигани не мали: бардка (по 1р.50 коп.), тесло (1 р. 50 коп.), ніж (15 коп.) і різець (30 коп.). Середня циганська сім’я виготовляла до 15 тисяч ложок за рік на суму 75 рублів. Працювали по 12 годин на добу. Продавали ложки по півкопійки за штуку. Ложки виготовляли з явора, осики й клена. Для опалення борделів використовувалися обрізки та стружки. Для початку кустареві необхідно було мати "стартовий капітал" у 300 рублів - 100 основних та 200 обігових коштів. Посередниками по збуту та кредиторами циганів - ложкарів були євреї, що брали по 30-40 відсотків річних. За таких умов цигани ледве зводили кінці з кінцями.
